УЕЧІ Канбун (上地完文, Uechi Kanbun) народився у 1877 році в м.Ідзумі на Окінаві. На початку 1896 р. він залишив рідні місця та разом с одним мешканцем, на ім'я Мацуда Такасубуро вирушив до південної китайської провінції Фучжоу. На початку літа 1896 року вони вступили до школи бойових мистецтв, якою керував Коджо Кахо, де і почали тренуватись під патронажем інструктора Макабе.
Наприкінці 1896 року Канбун пішов зі школи Коджо. На початку 1897 року він зустрів майстра на ім’я Шу Ши Ва, який взяв його до себе у якості помічника для закупівлі лікарських трав, а пізніше прийняв його учнем до своєї школи бойових мистецтв. (Причини, з яких Канбуна було прийнято до школи, залишаються невідомими. В той час, в учні брали тільки китайців). Шу Ши Ва почав навчати Канбуна одного вельми важкого та особливого стилю.
Він навчав Канбуна по одному кроку форми Санчін. Днями та місяцями Канбун тренував Санчін, повернувшись обличчям у бік стіни. Він закінчив вивчення цієї форми лише через рік, та попри це, протягом ще двох років займався вдосконаленням Санчін.
Після трьох років навчання Канбун навідався до школи Коджо для того, щоб побачитись зі своїм приятелем Мацуду Такасубура. Тоді він і розповів, що був прийнятий учнем до Шу Ши Ва. Канбун вирішив продемонструвати своєму колишньому інструктору Макабе форму Санчін - єдину форму, яку він на той час вивчив. Його духовний та фізичний прогрес був настільки очевидний, що інструктор Макабе дав своє визнання здібностям Канбуна.
Крім Санчін, Канбун вивчив лише дві форми (Сейсан і Сансейрю), метод Бункай для Сейсан, техніку "залізних рук" та основи китайської медицини та фармакології. Восени 1904 року Шу Ши Ва присвоїв йому ранг "Сіфу" (вчитель), але Канбун ще на три роки залишився у школі.
За рекомендацією свого вчителя, Канбун у середині 1906 року відкрив свою школу бойових мистецтв у місті Нанкін, провінція Фучжоу (близько 220 км. від м. Фучжоу. З історій єдиний не китаєць, котрий відкрив школу китайського стилю). Він підтримував постійний зв’язок зі своїм вчителем та двічі на рік відвідував його для поповнення своїх знань. Канбуна часто навідував та тренувався з ним Го Кен Кі (*), майстер стилю "Білий журавель", з котрим він познайомився у школі Шу Ши Ва.
Китайське додзьо Канбуна проіснувало 3 роки. Наприкінці 1909 року він закрив його і залишив м. Нанкін. А через рік повернувся на Окінаву, де оселився в Мотобу та незабаром одружився. Канбун займався землеробством і не підтримував стосунків з сусідами. Коли 1912 року до м.Нахи переїхав Го Кен Кі, він став його навідувати. Го Кен Кі швидко набув слави прекрасного бійця. Він також представляв Канбуна як виняткового майстра китайського мистецтва "Чуань-фа"(кит. "Кулачне мистецтво"), внаслідок чого він швидко став відомим в околицях м.Нахи, а потім і по всій Окінаві. Однак Канбун не бажав нікого навчати своєму мистецтву і нікому його не демонстрував. За деякими даними, лише одній людині він продемонстрував форму Сейсан. Це був відомий майстер Шурі-те Ітосу Анко і було це у 1920 році на фестивалі в м.Шурі.
На початку 1924 року Уечі Канбун залишив Окінаву і вирушив до Японії, до м.Вакаяма (поблизу м.Осака), де отримав роботу на фабриці "Шитаку", яка займалась виробництвом бавовни. Багато окінавців, що працювали на цій фабриці, чули про Канбуна і просились до нього в учні, але він нікого не брав. Як і на Окінаві, Канбун практично не підтримував стосунків с земляками, доки не подружився з окінавцем Томойозе Рюрю. Їх приятельство поступово переросло в дружні стосунки. У середині 1925 року Томойозе Рюрю переконав Канбуна прийняти його в учні, а пізніше настояв на тому, щоб Канбун почав навчати й інших окінавців та відкрив свою школу бойових мистецтв. Таким чином, у червні 1925 року було відкрито перше додзьо Канбуна в Японії.
Перше додзьо Канбуна містилось на території фабрики, на вулиці Хейва. Тренування проводились таємно, а прийняті до школи були лише окінавцями, які проходили суворе вступне випробування. Система навчання знаходилась під суворим контролем. У період існування Шитаку-Додзьо (1926-1932) разом з Томойозе Рюрю тренувались: Уехара Сабуро, Акаміне Кайє, Кішимото Казуо, Тамамура Сусуму(**), Уджима Нобуро, Ямаширо Ката, Сакіяма Шуэй та старший син Канбуна, Каней.
У квітні 1932 року завершився період Шитаку-Додзьо. Нове додзьо Канбун відкрив у кварталі Тебіра і назвав його "Пангай-Нун-рю Карате-джицу Шубукай". Доступ у додзьо був відкритий і кількість учнів збільшувалась, адже Канбун залишив фабрику і повністю присвятив себе навчанню. Тренування проводились щодня по три години у вечірній час, а у неділю та свята – двічі на день. В цей період у додзьо тренувались: Тамагусуку Рюкічі, Уширо Хачізо, Гіба Такео, Кішимото Казуо, Шиндзе Сейрю, Шимабуку Нацукуічі, Уезато Ганмей, Такаміне Котоку і Тояма Сейко.
У квітні 1937 року Канбун дозволив своєму синові Канею відкрити додзьо у м.Осака.
Канбун почав застосовувати систему рангів у 1940 році, проте не так, як це робиться зараз. Єдиними, кого він ранжував, були Томойозе Рюрю і його старший син Каней. Звання Шихан (зараз на цей ранг заслуговують після 5-го Дану) Канбун присвоїв спочатку Томойозе Рюрю 14 січня 1940 року, а через рік - і своєму синові. Після повернення на Окінаву 14.01.1940 р. Канбун присвоїв Томойозе Рюрю звання Ханши (зараз цей ранг мають лише 9-ті та 10-ті Дани).
Канбун очолював додзьо у м.Тебіра до початку 1946 року, а потім передав керівництво своєму учневі Томойозе Рюрю, оскільки вирішив повернутися на Окінаву. Разом с ним повернулась і більша частина його учнів. Коли вони повернулись на Окінаву, американська влада розмістила їх всіх у концентраційному таборі на острові Іедзіма, що поблизу північно-західного узбережжя Окінави. У таборі Канбун продовжував тренувати своїх учнів для того, щоб зміцнити їх моральний дух. У цей час разом з Канбуном тренувався син Томойозе Рюрю, Рюко, який сьогодні є почесним головою асоціації ОКИКУКАЙ Шохей-рю.
УЕЧІ Канбун помер у 1948 році через голод і тяжкі умови проживання у таборі, у віці 71 року.
-----------------------------------
* Го Кен Кі народився 1886 року в Китаї, у м.Фучжоу. Його родина була досить відомою, що дозволило йому займатися бойовими мистецтвами з самого дитинства. 1912 року він залишив Китай і переселився на Окінаву. У м.Наха він відкрив крамницю, де продавав лікарські трави та чай. Дуже часто він демонстрував своє мистецтво і завжди відповідав на всі виклики для проведення поєдинків. Помер він у 1940 році на Окінаві.
** ТАМАМУРА Сусуму (один з перших учнів Уечі Канбуна) був Головним Радником ОКІКУКАЙ Шохей-рю з моменту заснування асоціації і до самої своєї смерті.
